Синдром самозванця

Що я знаю про синдром самозванця?

Більше ніж хотілося б.

Часто бачу крутих, талановитих юристів, художників, лікарів, які співають грецьким хором:

• Я недостатньо компетентна, мені просто пощастило.
• Рано чи пізно, всі побачать, що я не на своєму місці.
• Я несправжній (психолог, військовий, інженер, etc).

І сама вмію таке співати, звісно.

Загалом, іноді мені здається що всередині кожної файної панєнки (а може і порєдного пана) живе великий і пухнастий цуцик самоїд.

І періодично цуцик подає голос. А це створіннячко дуже вимогливе, і часом цей голос звучить як: «я ні на що не здатний, і ваще, я гівно якесь».

І всьо, приїхали. Руки опускаються, настрій знижується, в голові запускається радіо “Безнадьога FM” без перерви на рекламу.

Щоб замінити репептуар радіостанції знадобиться час і натхнення.

Інвентаризація думок — їх перевірка на правдивість, корисність, і цінність (тобто для чого я тримаюсь за цю думку) це справа серйозна і може затягнутись надовго.

Якщо хтось намагався виховувати цуценят, то певно здогадується що за пару днів ситуація не змінюється. Але дещо полегшити стан можна досить швидко.

Як маленькому песику влаштовують манежик, щоб якось локалізувати гармидер, так і ми можемо для думок поставити своєрідний бар’єр у формі «у мене є думка».

Тобто кожного разу коли зловили себе на рефрені «я безнадійний дятел», змінюємо формулювання — додаємо «у мене є думка, що я безнадійний дятел». Зазвичай на цьому етапі вже вдається трохи видихнути, але можна загорнути цю думку у додатковий шар, наприклад: «я помічаю, що у мене є думка про те що я безнадійний дятел».

Так буває, що ми віримо нашим думкам на 100 відсотків. Але важлива штука — думка про себе / оточуючих / весь цей довбаний світ, це лише думка, інтерпретація якихось фактів або навіть інших думок.

Цілком може бути що вона не відповідає дійсності, не є вірною на сто відсотків, або давно неактуальна. Деякі уявлення про себе формувалися в період, коли критичного мислення ще не було суто через вік і особливості дитячого сприйняття. І досить невдобно керувати командою, випасати котів та приймати будь-які дорослі рішення, керуючись уявленнями про себе як про сором’язливого і дещо незграбного дошкільнятка.

Мені б хотілося віднайти універсальний спосіб здолати синдром самозванця назавжди за 30 хвилин. Поки що, я його не маю. Та можу поділитися, що допомагає мені.

Я намагаюсь з одного боку покращувати свою фаховість, а з іншого, показувати, що я вже маю. Скажу відверто, друга частина дається важче, але я продовжую.

Привіт, я Аля — психолог, гештальт-терапевт. В жовтні матиму вільні години для консультацій. Запрошую на зустріч.