Турбота про себе або Self-care 101. Про стосунки з собою та іншими (ч.3)

Про стосунки з собою та іншими (ч.3)

Життя у стресі та під напругою вже не дивує. Але хронічне перебування в цих умовах все ж таки забирає сили. Ми починаємо економити ресурс, відмовляємося від необов'язкових дій, які не забезпечують виживання тут і зараз. Наче, логічно, але халепа в тому, що часто енергію нам дають саме необов'язкові дії.

В кожного свій список речей, які не на часі. Найскладніше, коли не на часі не речі, а інші люди. Зараз важливо підтримувати зв'язки. Навіть якщо важко, соромно та незручно — виходьте до людей.

Людина — соціальна істота. Нам важливо помічати інших та бути поміченими. Не ховайтесь пораненим звірятком, якщо сумно і боляче. Особливо, якщо сумно і боляче. Разом можна мовчати і знаходити потрібні слова. Іноді дуже підтримують прості речі: “як ти?” , “радий, що ти є”. Буває їх просто необхідно отримати, а часом, і віддати трохи тепла — теж зігріває.

Нереалізована через небажання або через неможливість потреба в спілкуванні, викликає відчуття самотності. А людям життєво необхідно відчувати свою приналежність до інших, відчувати себе частиною спільноти. Втрата відчуття приналежності може переживатись дуже некомфортно, ніби ти виключений з життя і іноді проявлятись через тривожні або депресивні стани (ми ж соціальні істоти, пам'ятаєте?).

І так, я кажу про неможливість, бо знаю як страх і сором можуть впливати на взаємодію з іншими.

☑️ Страх бути неприйнятим, виключеним з певної спільноти був цінним еволюційним надбанням в часи коли наші дуже далекі предки жили племенами і виключення зі спільноти несло ризики для життя в прямому сенсі. В деяких випадках цей страх може проявлятись як соціальна тривожність, схильність до уникнення соціальних контактів, або ж як певна замкненість та прагнення за будь-яку ціну не вступати в конфлікт (і з цим точно можна працювати).

☑️ Сором це соціальна емоція, яка в її здоровому прояві взагалі-то, спрямована на врегулювання життя у спільноті так, щоб всім було більш-менш зручно. Але в своїй токсичній формі сором виглядає навіть не як тривога, що люди подумають що зі мною щось “не так”, а як стовідсоткова впевненість в тому що я точно не такий як треба, і при близькому спілкуванні всі це побачать і зрозуміють. І іноді, цей сором може блокувати будь-яке бажання спілкуватись, чи навіть бути поряд з іншими людьми. Це переживання може бути настільки нестерпним, що хочеться ніби зіщулитись, заховатись, а може і зникнути взагалі.

Що парадоксально, сором робить відверте спілкування, справжній контакт між людьми, неможливим, через те що надто складно показати себе справжнього, але і зникнути сором може лише в контакті, коли поруч є хтось, хто бачить тебе, приймає і не засуджує.

Якщо спробувати щось з цим робити, можна почати з того, щоб хоч час від часу нагадувати собі, що ваші почуття, переживання, думки — важливі, природні і що ви точно маєте право відчувати те що відчуваєте і не звинувачувати себе хоча б у цьому.

Наступним кроком можуть бути спроби легалізувати свої переживання поряд з іншим. Якщо ви можете хоч трохи довіряти людині, їй можна спробувати сказати щось на зразок: “Знаєш, я трохи хвилююсь і соромлюсь говорити” . І як не дивно, якщо прислухатись до себе, можна помітити, що напруги потроху стає менше.

💡Не можу не відзначити вплив довготривалого стресу. Я знаю, зараз можна бути настільки виснаженим, що на спілкування немає сил. І в якийсь момент, особливо, якщо ваша діяльність пов'язана з великою кількістю комунікацій, може бути необхідним потурбуватись про себе, і взяти паузу. В ідеальних умовах, ще якось дати знати важливим людям, що вони все ще важливі, але на звичну взаємодію просто немає сил, тому: “давай поки обмінюватись мемчиками”.

І загалом, не забувайте робити для себе щось приємне хоч іноді: почитайте для задоволення, а не тому що потрібно, подивіться улюблений фільм, почухайте кота, якщо це вам подобається, звісно. Візьміть собі кави, морозивка, той довбаний букет, помалюйте або поспівайте.

Бережіть себе і своїх.

Обіймаю 💙💛